діти готували свої художні твори для виставки: вони монтуватимули їх на картони і створювали до них пояснювальні назви. Дехто з них супроводжував виставки особисто. Все це розвиває комунікативні навички дітей.

Ще одна мета виставок — пробудити у відвідувачів емпатію до психологічного стану біженців та їхніх дітей, а також передати їм силу, закладену в інстинкті самозбереження, як джерела потужної соціальної енергії.

Звісно, керівниці гуртка та батькам довелося перетворити дитячі розповіді на «дорослу мову» — спочатку українською. А потім ці українські тексти переклали німецькою і розмістили у вигляді табличок поруч із картинами.

І картини, і пояснення їхнього змісту помітно зворушили відвідувачів в усіх трьох виставкових локаціях. Подекуди виникав спонтанний обмін думками про почуття юних авторів та власні почуття.

За поради керівника останньої виставкової локації Haus der Kulturen ми провели там 18 липня заключний захід - фінісаж: щоби обговорити ідею, реалізацію та емоційні результати цієї виставки за кавою та солодощами.

На завершення керівниця дитячого гуртка Оксана Харченко провела майстер-клас, де всі гості змогли розмалювати паперових пташок у традиційному українському стилі "Петриківка". Оксана пояснила духовну користь цих розмальованих пташок-оберегів: вони мають приносити втіху та надію як людям у зоні бойових дій, так і тим, хто їх малює.